Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року Справа № 923/563/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Таврія-крансервіс"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.2014у справі№ 923/563/14 Господарського суду Херсонського областіза позовомДержавного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт", м. Білгород-Дністровський Одеської областідоПриватного підприємства "Таврія-крансервіс", про стягнення 73 319,00 грн., за участю представників сторін від позивача: Кресюк А.В. (довіреність № 43 від 25.03.2014), від відповідача: Корчевський В.В. (довіреність б/н від 21.11.2014).

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" у квітні 2014 звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства "Таврія-крансервіс" про стягнення завищеної вартості виконаних робіт на суму 73319,00 грн., посилаючись на акт № 840-16/01 від 13.01.2014, складений Білгород-Дністровською об'єднаною державною фінансовою інспекцією, яким встановлено факт завищення вартості робіт за договором підряду № 141-ХД від 11.05.2010 на загальну суму 73319 грн. Вказані кошти набуті ПП "Таврія-крансервіс" безпідставно, у зв'язку з чим підлягають поверненню ДП "Білгород-Дністровський МТП на підставі статтей 224, 225 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 20.05.2014 у справі № 923/563/14 (суддя Гридасова Ю.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 у справі № 923/563/14 (колегії суддів: Петрова М.С. - головуючий, Разюк Г.П., Колоколова С.І.) рішення Господарського суду Херсонської області від 20.05.2014 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Таврія-крансервіс" на користь Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" 913,50 грн. витрат з оплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 стягнуто з Приватного підприємства "Таврія-крансервіс" на користь Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" 73319,00 грн. безпідставно завищеної відповідачем вартості підрядних робіт за договором підряду № 141-ХД від 11.05.2010, 1827,00 грн. судових витрат.

Постанову мотивовано тим, що в акті № 840-16/01 від 13.01.2014, складеного Білгород-Дністровською об'єднаною державною фінансовою інспекцією встановлено факт завищення вартості робіт за договором підряду № 141-ХД від 11.05.2010 на загальну суму 73319 грн., вказані кошти набуті ПП "Таврія-крансервіс" безпідставно, у зв'язку з чим підлягають поверненню ДП "Білгород-Дністровський МТП" на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 та додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 у справі № 923/563/14, Приватне підприємство "Таврія-крансервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 у справі № 923/563/14 скасувати, а рішення Господарського суду Херсонської області від 20.05.2014 у справі № 923/563/14 залишити в силі.

У касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.11.2014 касаційну скаргу Приватного підприємства "Таврія-крансервіс" прийнято та призначено до розгляду на 25.11.2014.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ДП "Білгорорд-Дністровським МТП" (замовник) та ПП "Таврія-крансервіс" 11.05.2010 укладено договір підряду № 141-ХД, згідно з пунктом 1.1. договору, підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи (капітальний ремонт портального крану "Ганц" інв № 0116) за технічним завданням замовника з використанням своїх матеріалів та устаткування, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи).

Відповідно до пункту 2.1 договору, ціна договору складає 294016,80 грн.

Згідно з пунктами 3.1.1, 3.1.2 договору, перед початком виконання робіт замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 30% від загальної ціни договору на підставі виставленого рахунку підрядника протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання рахунку; після підписання сторонами акта виконаних робіт, замовник сплачує остаточні 70% від ціни договору підряднику протягом 10-ти банківських днів на підставі виставленого підрядником рахунку.

Підрядник зобов'язується якісно провести доручену роботу, відповідно до технічної документації і технічного завдання, з дотриманням норм і правил (пункт 5.1 договору).

Актом передання-прийняття робіт за липень 2010 року на суму 294016,80 підтверджується виконання робіт за договором № 141-ХД від 11.05.2010.

Актом № 840-16/01 від 13.01.2014, складеного Білгород - Дністровською об'єднаною державною фінансовою інспекцією встановлено факт завищення вартості робіт за договором підряду № 141-ХД від 11.05.2010 на загальну суму 73319 грн.

Перевіркою інспекції встановлено, що в порушення пунктів 3.3.1, 3.3.3.2, 1.3.4.2, 1.4.2 ДБН Д.1.1.-1-200, пункту 1.5 технічної частини збірника 04, на ремонт піднімально-транспортного обладнання, підрядником на стадії укладання договірної ціни та на стадії взаєморозрахунків за актом встановлено завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 141450,00 грн.

З встановлених судами фактичних обставин вбачається, що укладений договір є договором підряду.

Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи; остання включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до частини 1-3 статті 844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі; кошторис на виконання робіт є твердим, якщо інше не встановлено договором; зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на наведені законодавчі приписи, суд першої та апеляційної інстанцій з'ясувавши, що виконані підрядником для замовника роботи за договором прийняті замовником у повному обсязі і без зауважень, а ціна договору відповідає твердому кошторису, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно з частиною першою статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала, у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позивачем не надано доказів понесення ним збитків у результаті порушення його права відповідачем, в тому числі доказів сплати суми, яку він вважає своїми збитками.

Посилання позивача на пункти 3.3.1, 3.3.3.2, 1.3.4.2, 1.4.2 ДБН Д.1.1.-1-200 є необґрунтованими, оскільки носять рекомендаційний характер для визначення вартості ремонтно-будівельних робіт, які здійснюються на будовах (об'єктах) промислового характеру та іншого призначення, з урахуванням галузевих та технологічних особливостей. Відповідно до положення Закону України від 03.12.1990 "Про ціни і ціноутворення", ціна за договором підряду є нерегульованою. Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами, а доказів визнання цього договору в установленому порядку недійсним (повністю чи в певній частині) скаржником не надано.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

З установлених судом першої та апеляційної інстанцій обставин справи не вбачається набуття або збереження відповідачем за рахунок позивача майна без достатньої правової підстави (оскільки такою підставою є договір).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку щодо застосування до спірних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 та додаткова постанова Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 у справі № 923/563/14 підлягають скасуванню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 20.05.2014 у справі № 923/563/14 - залишенню в силі.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Таврія-крансервіс" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 у справі № 923/563/14 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 у справі № 923/563/14 скасувати, а рішення Господарського суду Херсонської області від 20.05.2014 у справі № 923/563/14 залишити в силі.

Головуючий суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.